Щорічно у світі утворюється величезна кількість органічних відходів побутового, комерційного, промислового та сільськогосподарського походження, які представляють собою вкрай нестабільну і неконтрольовану суміш паперу, картону, харчових відходів, пластмаси, гуми, скла, будівельного сміття, металів та ін. Тільки в містах утворюється 400 -450 млн. тонн твердих побутових відходів (ТПВ), причому на одного мешканця в середньому припадає 250-700 кг/рік. Кількість ТПВ щорічно збільшується на 3-6%, що істотно перевищує швидкість приросту населення Землі. 
     Механічне сортування ТПВ технічно складне і поки не знаходить широкого застосування. Пряма переробка або спалювання величезних кількостей відходів технічно досить проблематична, екологічно небезпечна і економічно неефективна. Домінуючим методом поводження з побутовими відходами було і залишається розміщення та захоронення ТПВ на сміттєзвалищах і спеціальних полігонах. Полігони ці розміщені поблизу міст і приймають, відповідно, міські відходи. У цих умовах відходи піддаються інтенсивному біологічному розкладанню, яке супроводжується виділенням звалищного газу.
        Макрокомпонентами звалищного газу є метан (CH4) і діоксид вуглецю (CO2), їх співвідношення може змінюватися від 40-70% до 30-60% відповідно. В якості супутніх компонентів присутні азот (N2), кисень (O2), водень (H2), а також різні органічні сполуки. Склад звалищного газу обумовлює ряд його специфічних властивостей. Насамперед, звалищний газ горючий, його середня калорійність складає приблизно 5500 Ккал на м3. У певних концентраціях він токсичний. Конкретні показники токсичності визначаються наявністю ряду мікродомішок, таких, наприклад як сірководень (Н2S). Зазвичай звалищний газ має різкий неприємний запах. 
     В середньому газогенерація вичерпується в звалищному тілі протягом 10-50 років, при цьому питомий вихід газу складає 120-200 куб. м на тонну ТПВ. Як правило, найбільш інтенсивно процес біоконверсії відходів протікає в перші 5 років, за які виділяється близько 50% повного запасу газу. При цьому звалищний газ являє собою реальну небезпеку у зв'язку з ризиком спалаху або вибуху, а також негативним впливом на здоров'я людей.
     Найефективніший спосіб скоротити викид в атмосферу метану з полігонів ТПВ - це його збір і утилізація. Звалищний газ почали видобувати в багатьох країнах на початку 80-х рр. з метою запобігання екологічних проблем, пожеж і вибухів. Пізніше широкого поширення набуло енергетичне використання звалищного газу. Здійснення проектів по регенерації енергії звалищного газу сприяє скороченню викиду парникових газів і забруднюючих повітря речовин, що позитивно позначається на якості повітря і знижує потенційний ризик для здоров'я людини. Крім того, подібні проекти знижують залежність від окремих енергоносіїв, сприяють економії, створюють робочі місця і допомагають розвитку економіки на місцях. У міжнародному масштабі існують значні можливості для розширення застосування енергії звалищного газу.
     Підготовка сучасного полігону ТПВ включає ущільнення і гідроізоляцію дна, пристрій дренажної системи для відведення фільтраційних вод, прокладку труб для збору утвореного біогазу. Пласти ТПВ формуються на полігоні при завезенні їх автотранспортом. Утворений при біоконверсії органічних складових ТПВ звалищний газ надходить через вертикальні свердловини в колектор. Далі газ примусово подається в пункт газопідготовки для відділення від газового конденсату. Підготовлений газ прямує в газгольдер або безпосередньо подається в блок когенераційних установок. Вироблена генераторами електрична і теплова енергія подається по мережах споживачам.
 
  

     Кількісні показники:

     Газ, отриманий з 1 млн. тонн ТПВ, протягом 15-20 років забезпечує роботу двигуна електричною потужністю 800-1000 кВт. З 1 тонни побутових відходів можна отримати 150-250 м3 звалищного газу з вмістом метану 60-80%.

     У світовій практиці відомі такі способи утилізації звалищного газу:

          факельне спалювання, що забезпечує усунення неприємних запахів і зниження пожежонебезпеки на території полігону ТПВ, при цьому енергетичний потенціал звалищного газу не використовується в господарських цілях;

          пряме спалювання звалищного газу для виробництва теплової енергії;

          використання звалищного газу в якості палива для газових двигунів з метою отримання електроенергії та тепла;

          використання звалищного газу в якості палива для газових турбін з метою отримання електричної та теплової енергії;

          доведення вмісту метану в звалищному газі (збагачення) до 94 -95% з подальшим його використанням в газових мережах загального призначення.

 

 

     Доцільність застосування того чи іншого способу утилізації звалищного газу залежить від конкретних умов господарської діяльності на полігоні ТПВ і визначається наявністю платоспроможного споживача енергоносіїв, отриманих на основі використання звалищного газу. У більшості розвинених країн цей процес стимулюється державою за допомогою спеціальних законів. Економічні показники проектів з видобутку і використання звалищного газу можуть бути досить рентабельними, особливо при наявності поблизу звалища промислового споживача газу.

          Компанія «Енерго-Плюс» займається розробкою і впровадженням проектів утилізації звалищного газу. Ми надаємо послуги з обстеження полігонів ТПВ, підготовці детальних звітів про перспективи видобутку звалищного газу на конкретних полігонах, проектування систем збору та утилізації звалищного газу, постачання обладнання та пуско-налагоджувальних робіт. За детальною інформацією звертайтесь до наших консультантів.